Як виникла географія

Географія - наука, що вивчає географічну оболонку Землі (епігеосферу), її просторову природну і соціально-економічну різноманітність, а також зв'язки між природним середовищем і діяльністю людини. В сучасному розумінні поняття географія заміщено поняттям географічні науки.

       Географія — одна з найдавніших наук, багато її основ були закладені в еллінську епоху. Першою людиною, що використала таке словосполучення — «географія», був Ератосфен (276-194 до н. е.). Узагальнив цей досвід видатний географ Клавдій Птолемей в 1 столітті н. е. Розквіт класичної-західної географічної традиції відбувся в епоху Відродження, яка відзначається переосмисленням досягнень епохи пізнього еллінізму і значними досягненнями в картографії, які прийнято пов'язувати з ім'ям Герхарда Меркатора. Основи сучасної академічної географії в 1-й половині XIX століття заклали Олександр Гумбольдт і Карл Ріттер.

 

 

Географія як наука

    З покон віків основною сутністю географії був Об'єкт вивчення дослідниками та теоретиками — саме, закони та закономірності розміщення та взаємодії компонентів географічного середовища та їхніх поєднань на різних рівнях. Складність об'єкта дослідження і широта предметної області зумовили диференціацію єдиної географії на ряд спеціалізованих (галузевих) наукових дисциплін, що утворюють систему географічних наук. У її рамках виділяються природні (фізико-географічні) та суспільні (соціально-економічні) географічні науки.

          З самих початків географія виникла як ціла система наук про географічну оболонку Землі, її структуру та динаміку, взаємодію і розповсюдження в просторі її окремих компонентів. Тому кілька тисячоліть людству пішло на вивчення саме фізичної географії, в чому доволі приуспіло, тим самим заклавши підвалини класичної науки географії, як такої. Натомість, поодинокі дослідники пробували поєднювати й суспільні процеси в середовищі людей, накладаючи їх на особливості фізичної географії. Таким чином починали зароджуватися нові напрямки географічних досліджень, які, починаючи з ХХ століття н. е., уже здобули певні обриси. 

     Такі процеси та їхній глибокий аналіз дозволили в науці географії на сучасному етапі відділити прородничо-географічну та суспільно-географічну науки, які тісно пов'язані між собою спільними завданнями всебічного дослідження природно-територіальних та виробничо-територіальних комплексів. Тому теперішня основна мета географічних досліджень — наукове обґрунтування шляхів раціональної територіальної організації суспільства і природовикористання, створення основ стратегії екологічно безпечного розвитку суспільства. Хоча більшість географів класичної школи продовжують визначати фізичну географію, як науку, а решту її суспільних напрямків — похідними наукового пізнання та суспільними проектами, що переплітаються з різними сферами та науками.